МакроэкономикаЗагальновизнане, однак, що найкращим доступним індикатором здоров'я економіки є обсяг річного сукупного виробництва товарів і послуг, або, як його називають, сукупний випуск продукції в економіці. Головним показником при складанні національних рахівниць служить валовий національний продукт, або — стисло — ВНП Він визначається як сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг в економіці за один рік Ми побачимо, що не всі товари, вироблені в даному році, можуть бути продані деякі з них поповнять запаси Отже, будь-який приріст запасів повинен бути врахований при підрахунку величини ВНП, оскільки з допомогою ВНП вимірюють всю поточну продукцію, незалежно від того, продана вона чи ні. Поняття ВНП заслуговує істотних коментарів. ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва ВНП є грошовим показником Дійсно, він повинен бути таким, якщо нам необхідно порівнювати різнорідні по складу набори товарів і послуг, зроблені в різні роки, і мати повне уявлення про їх відносну вартість Пояснимо на простому прикладі Представимо економічну систему, в якій в одному році було випущено 3 апельсина і 2 яблука, і 2 апельсина і 3 яблука у другому році. У якому році обсяг виробництва більше? На це питання не можна відповісти доти, поки на різні продукти не будуть прикріплені ярлики з вказівкою суспільної оцінки їх відносної вартості. Передбачимо, що ціна (в грошовому вираженні) апельсина — 20 центів, а ціна яблук — 30 центів. Можна зробити висновок, що обсяг виробництва у другому році більше, ніж в першому. Чому? Тому що суспільство оцінює обсяг виробництва у другому році вище; суспільство готово заплатити за набір товарів, зроблених у другому році, більше, чим за товари, вироблені в першому році. Для того щоб правильно розрахувати сукупний обсяг виробництва, необхідно, щоб всі продукти і послуги, вироблені в даному році, були враховані один раз, і не більше за те. Більшість продуктів проходять декілька виробничих стадій, перш ніж попадають на ринок. У результаті окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів. Таким чином, щоб уникнути багаторазового обліку частин продуктів, які продаються і перепродуються, при розрахунку ВНП враховується тільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається проміжна продукція Під кінцевими продуктами ми розуміємо товари і послуги, які купуються для кінцевого користування, а не для перепродажу або подальшої обробки або переробки. Операції, що включають проміжні продукти, з іншого боку, відносяться до купівель товарів і послуг для подальшої обробки або переробки або для перепродажу В ВНП включається продаж кінцевих продуктів, але з нього виключається продаж проміжних продуктів Чому? Тому що у вартість кінцевих продуктів вже входять всі проміжні операції, що мали місце. Окремий облік проміжних продуктів означав би подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП. Щоб при розрахунку національного прибутку уникнути подвійного рахунку, необхідно ретельно стежити, щоб в нього включалася тільки додана вартість, створена кожною фірмою. Додана вартість є ринкова ціна обсягу продукції, зробленої фірмою, за вирахуванням вартості спожитих сировини і матеріалів, придбаної нею у постачальників. З допомогою ВНП робиться спроба виміряти обсяг річного випуску товарів і послуг в економіці. Для того щоб досягнути вказаної мети, необхідно з всією ретельністю виключити багато які непродуктивні операції, що мають місце протягом кожного року. Непродуктивні операції бувають двох основних типів: (1) чисто фінансові операції і (2) продаж потриманих товарів. Фінансові операції. Чисто фінансові операції, в свою чергу, поділяються на три основних види: трансфертні виплати з державного бюджету, приватні трансфертні платежі, а також купівля-продаж цінних паперів. Державні трансфертні платежі. Вони включають виплати по соціальному страхуванню, допомоги безробітним і пенсії ветеранам, які держава надає певним сім'ям і індивідам. Основною особливістю державних трансфертних платежів є те, що їх одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять якого-небудь внеску в створення поточного обсягу виробництва. Таким чином, включення їх в об'єм ВНП привело б до завищення цього показника для даного року. Приватні трансфертні платежі — наприклад, щомісячні субсидії, що отримуються студентами університетів з дому, або разові дари від багатих родичів — є не результатом виробництва, а актом передачі коштів від однієї приватної особи до іншого. Операції з цінними паперами , тобто купівля-продаж акцій і облігацій, також виключаються з ВНП. Операції на ринку акцій являють собою не що інше, як обмін паперовими активами. Як такі, ці операції прямо не передбачають збільшення поточного виробництва. Необхідно, однак, підкреслити, що, вилучаючи гроші з рук тих, хто робить заощадження, і передаючи їх в руки тих, хто використовує, деякі з таких операцій з цінними паперами можуть непрямо підштовхнути витрачання коштів, ведуче до збільшення обсягу виробництва. Продаж речей , що були у вжитку . Основа для виключення сум продажу потриманих речей з ВНП представля є ться вельми очевидною: поді бний продаж або не ві дображають поточного виробництва , або включають подв і йний рахунок . Включення продажу товарів, зробленого декі лька років тому, в об'єм ВНП поточного року приведе до завищення обсягу виробництва в цьому роц і. Давши загальне уявлення про значення ВНП, перейдемо до наступно ї проблеми : яким чином може бути вим і ряна ринкова варт і сть всього обсягу виробництва , одинаково як і одиниц і зроблено ї продукц ії? Це можна зробити двома способами. По-перше , ми можемо просто подивитися , ск і льки споживач , як кі нцевий користувач ц ієї продукц ії, витрача є на її купі влю . По-друге , ми можемо скласти всю зароб і тну плату, рентн і платежі, ві дсоток і прибуток , створену в процес і виробництва . Другий п і дх і д явля є собою власне техн і ку розрахунку доданої вартост і. Обидва ц і п і дход и — по кі нцевому продукту і по додані й вартост і — являють собою два р і зних погляди на одну і ту ж проблему. Те, що затрачено споживачем на придбання продукту, отримане у вигляд і прибутку тими , хто брав участь в його виробництв і. Аналогі чна аргументац ія правомі рна при вим і рюванн і всього обсягу виробництва в економ і ц і. І снують два р і зних п і дходи до вим і рювання ВНП. Перший означа є погляд на ВНП як на суму вс і х витрат , необх і дних для того, щоб викупити на ринку весь обсяг виробництва . Це — п і дх і д до визначення ВНП по виробництву , або по витратах . І нший п і дх і д передбача є погляд на ВНП з точки зору прибутку , отриманого або створеного в процес і виробництва ВНП. Це — п і дх і д до визначення ВНП по надходженнях , або , і накше , по розпод і лу , або по прибутках . Бі льш глибокий анал і з цих двох п і дход ів дозволя є розкрити суть, до якої вони обидва зводяться : ВНП може бути визначений або шляхом підсумовування всіх витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції, або за допомогою складання всіх прибутків, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. Якщо представити це в формі простого р і вняння , то можна сказати , що , по сут і справи , це не просто р і вняння , ця — тотожн і сть . Купі вля , тобто витрачання грошей, і продаж, тобто отримання грошей, являють собою, в сут і, двох боц і одн ієї і тієї ж операц ії. Те, що витрачено на виробництво продукту, є прибутком для тих, хто вклав сво ї людськ і і матері альн і ресурси у виробництво даного продукту і його реалі зац і ю на ринку. 20. Макроекономіка як складова економічної теорії. Взаємозв”язок макроі мікроекономічних процесів. Широковживаним і добре відомим є визначення макроеконо міки як науки, що вивчає економіку з точки зору її цілісності. Макроекономіка — це той особливий погляд на економічні відно сини, яким на них має дивитись керівник уряду, державний діяч, політик, зрештою, будь-який громадянин, коло зацікавлень якого не обмежується родинними проблемами. Іноді макроекономіку називають теоретичною основою еконо мічної політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику. Центральною проблемою макроекономіки є проблема дина мічної рівноваги, взаємодії різних її елементів. З цього боку економіку можна уявити як систему терезів, еластичне зв'язаних між со бою. Доторкнувшись до однієї шальки, ми спричинимо рух не ли ше якихось певних терезів, а й усієї системи. Тому той, хто хоче ке рувати всією системою, повинен розуміти суть головних зв'язків, що існують у цій системі. Таким чином, виходячи з того, що рівновага є дійсно цен тральною проблемою економіки, ми дозволимо собі визначити макроекономіку, як науку про умови загальної рівноваги в економіці, засоби її підтримання та наслідки порушення. Макроекономічна стабільність, рівновага, достатні темпи еко номічного зростання належать до найважливіших суспільних благ, що їх спроможний створити для своїх громадян уряд країни. На сьогодні рівень цих благ в Україні надзвичайно низький. Адже упродовж 90-х років у країні наростала тотальна розбалансованість: невідповідність ресурсів і обсягів виробництва, загальних доходів і витрат, надходжень і видатків бюджету, обсягів товарів і грошової маси, експорту та імпорту тощо. Такий стан, крім усього іншого, зумовлений і ілюзією щодо простоти макроекономічного регулювання. Вражає швидкість, з якою пропонувалися, приймали ся і безслідно зникали програми виведення економіки з кризи. Ли ше протягом 1993 року було прийнято три такі урядові програми. Безліч політичних діячів, вищих урядовців, кандидатів у народні депутати вважають за необхідне і можливе мати свою особисту, ні на які інші не схожу програму макрорегулювання економіки. Чи є випадковим таке становище? Ми вважаємо, що воно по роджене тривалою практикою соціалістичного регулювання, яке не мало ні реального теоретичного обгрунтування , ні об'єктивних економічних розрахунків. З 30-х років XX століття у процесі дискусій і взаємозбагачення різних теоретичних шкіл, узагальнення найрізноманітнішого прак тичного досвіду державного регулювання у світі творилась і розви валась складна і цікава наука макроекономіка. Соціалістичні 'тео рія' і практика лишалися, зрозуміло, осторонь цього процесу. Тому сьогодні в Україні надзвичайно актуальним є завдання надолужити, засвоїти і застосувати надбання світової макроекономічної теорії. Головним інструментарієм теоретичної економіки, як відомо, є економічні моделі. Економічне моделювання в межах теоретичної економіки до помагає зрозуміти, як функціонує економіка в цілому або її окре мий фрагмент. Мета економічного моделювання — досягти розуміння того, як функціонує економіка, а отже, що може трапитись, коли відбудуться ті чи інші зміни у її конкретній ланці. А зрозумівши, можна прогнозувати наслідки і варіанти доцільної стратегії. Наскільки точними є економічні моделі? Всі моделі можна оцінювати як певною мірою хибні й водночас вірні. Кожна модель хибна в тому сенсі, що вона збіднена, більш проста, ніж реальне життя, і є результатом абстрагування від чогось од ного в ім'я з'ясування чогось іншого. Кожна модель правильна, якщо завдяки їй вдається відобразити реальну взаємодію явищ. Власне макроекономічні моделі традиційно поділяються на три групи: моделі рівноваги, моделі порушення рівноваги та струк туралістські моделі. Головна риса моделей рівноваги— це припущення, що еконо міка складається із взаємопов'язаних ринків, які аналізуються так, ніби вони природно перебувають у рівновазі. Останнє означає, що на всіх ринках попит відповідає пропозиції, а механізм, що забезпе чує цю відповідність, — це ціни, які постійно коливаються. У моделях рівноваги певною мірою використовують і мо менти моделей порушення рівноваги, оскільки становить інтерес і те, що має статися, коли рівновага порушиться. 'Рівноважний підхід' застосовують представники різних те чій: монетаристи, неокласики, прихильники теорії раціональних очі кувань. Моделі порушення рівноваги грунтуються на припущенні, що економіка складається із взаємопов'язаних ринків, рівновага яких не є природною рисою. Отже, ціни не здатні забезпечувати від повідність попиту та пропозиції. Типовий приклад ' нерівноважного підходу' — кейнсіанська версія про те, що існує дефіцит ефективного попиту на ринку товарів, який спричиняє нерівновагу у формі безробіття на ринку праці. Структуралістські моделі виходять з ідеї, що порушення рів новаги на деяких ринках відіграє суттєву роль для економіки в ці лому, їх автори аналізують ті сили, що спричиняють порушення рівноваги. На відміну від моделей рівноваги, які передбачають її віднов лення за рахунок зміни цін, структуралістські моделі грунтуються на тому, що рівновага досягається завдяки перерозподілу доходів. Такий перерозподіл суттєво впливає на рівень заощаджень та ін вестицій різних соціальних груп. Практичне завдання Виберіть правильну відповідь: 1. Уявімо, що ви купили новий будинок за 150 тис. дол. і вселилися до нього. В національному доході буде враховано: а) збільшення споживчих витрат на 150 тис. дол. б) зростання споживчих витрат на 150 тис. дол. поділених на кількість запланованих вами років проживання у цьому будинку. в) збільшення споживчих витрат на величину ренти будинку (яка є ринковою рентою, якби цей дім дійсно здавався в оренду) та зростання інвестицій на 150 тис. дол. г) споживчі витрати залишаться незмінними. Збільшення споживчих витрат на 150 тис. дол. 2. Доходи громадянина України, який працює за вахтовим методом в компанії “ Ніжнєвартовськ-Нафта ” є частиною: а) ВНП України та ВНП Росії. б) ВНП України та ВВП Росії. в) ВВП України та ВНП Росії. г) ВВП України та ВВП Росії. ВНП України та ВНП Росії. 3. Люди, які намагаються привернути увагу до велетенських розмірів корпорацій, часто порівнюють їхню валову виручку від продажу з ВНП малих країн. В результаті виходить так, що, наприклад, корпорація “ Ексон ” в певному розумінні більше ніж Швеція, оскільки її валова виручка перевищує шведський ВНП. Чому таке порівняння не є коректним? Чому сума валових виручок всіх американських фірм буде набагато більшою, ніж ВНП США? Сума валових виручок всіх американських фірм буде набагато більшою, тому що у ВНП включається лише вартість кінцевого продукту, а не вартість всіх продаж та перепродаж його компонентів у виробничому процесі. 4. Як збільшиться ВНП в результаті таких колективних дій: лісоруб зрубав дерево і продав його за 10 дол. тесляру, який розпиляв його на дошки та продав за 25 дол. клієнтові, який, в свою чергу продав їх в роздріб за 35 дол. мебляру. Останній зробив з них досить вдалі книжкові полки і вирішив не продавати дешевше, ніж за 100 дол. ВНП збільшиться на 100 дол. 5. Припустимо, що економіка складається тільки із двох виробників: комп’ютерів та автомобілів. Свідомості про об’єми їх продажу та ціну одиниці виробу за два різних роки:
|